Авран лікарський

Gratiola officinalis L.

 

​

Народні назви: зілля від пропасниці, дрислівець, мокрець, благодать, зажмурник, граціолея, кроввик, оленяча трава.

Родина ранникові — Scrophuiariaceae.

       БІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

 Багаторічна трав'яна рослина. Кореневище повзуче. Стебло заввишки 25—60 см, пряме, у верхній частині — густолисте, внизу — червонувате. Листки лускаті, супротивні, ланцетовидні; нижні — тупі, майже обгортають стебло, верхні — зубчасті або пилчасті. Квітки пазушні на довгих квітконіжках, з білим майже двогубним відгином. Плід — бурувата, яйцевидна коробочка; насіння — довгасте, сітчастозморшкувате Смак трави

неприємний, гіркий, гострий. Без запаху.Цвіте влітку.Росте на вологих грунтах — по берегах річок, озер, у долинах; на піщаних грунтах — заплавних луках, в чагарниках.

Райони поширення — лісова і лісостепова зони України, нижньогірський район Криму.

 Для виготовлення ліків використовують траву аврану.

      ЗБІР СИРОВИНИ

Заготовляють надземну частину у червні—липні під час цвітіння (до закінчення цвітіння), корені викопують восени.

Сушать у приміщенні, що добре провітрюється.

     ХІМІЧНИЙ СКЛАД

У траві аврану є гірка отруйна аморфна речовина глікозид (граціолін) і граціотоксин, які й зумовлюють основну дію. В рослині є також сапоніни,гіркоти, кислоти (дубильна та яблучна), смолисті речовини, а також мікроелементи – K, Ca, Mg, Fe та мікроелементи – Zn, Ni тощо.

Усі частини аврану отруйні, чим і пояснюються виснажливі проноси з кров'ю у тварин, які з'їли цю рослину. При споживанні значних доз можливі корчі і колапс.

ЗАСТОСУВАННЯ

У народній медицині авран застосовують як проносний, серцевий, сечогінний і глистогінний засіб. Препарати аврану протипоказані при глибокому атеросклерозі, а також ендокардиті.​​