Глікозиди. Це сполуки складної будови, дуже поширені в рослинному світі. В них глікозидна частина молекули, яка є циклічною формою цукрів, зв'язана через атом кисню, сірки чи азоту з радикалом органічної сполуки, що не являє собою цукру. Цей радикал називають агліконом або геніном. Аглікони глікозидів за хімічною будовою бувають аліфатичними, ароматичними і гетероциклічними сполуками.
Розрізняють О-глікозиди, S-глікозиди (тіогліко- зиди) та N-глікозиди.
Найбільш поширені у природі О-глікозиди. У медицині знайшли застосування такі основнігрупи цих сполук:
. фенілглікозиди, що містять фенілрадикал в агліконі. До них належать одноатомні та багатоатомні феноли;
. антраглікозиди, які містять аглікон, похідний антрахінону. їх виявлено в різних видах крушини, ревеню, алое;
. флавонові глікозиди, аглікон яких є похідним флавону. Переважна більшість флавонових глікозидів (рутин, катехіни) мають Р-вітамінну активність;
. стероїдні, або серцеві, глікозиди, що належать до групи О-глікозидів, аглікони яких мають стероїдну структуру і характеризуються значною дією на серцевий м'яз. Глікозиди конвалії травневої (звичайної), горицвіту весняного, наперстянки, чемерника мають давню традицію застосування спочатку в народній, а згодом і в науковій медицині;
. S-глікозиди, або тіоглікозиди, — найменш поширена група глікозидів серед рослинного світу, їх знайдено в насінні сарептської і чорної гірчиці, редьці посівній, хроні звичайному, капусті. Названі сполуки гострі, пекучі на смак. Вони збуджують апетит, виявляють місцеву подразну дію, завдяки чому при зовнішньому застосуванні посилюють кровообіг, справляють активний бактерицидний і бактеріостатичний вплив на патогенні групи мікроорганізмів, що викликають запалення шкіри, підшкірної основи та м'язів людини.