Основними діючими компонентами лікарських рослин є комплекси фармакологічно активних і супутніх речовин, які утворюються у процесах первинного і вторинного синтезу. Ці речовини (переважно вторинного синтезу), надходячи в організм людини, визначають фізіологічну, власне лікувальну, дію рослин на окремі органи та системи і на організм у цілому.

 

    Наука визначає такі види дії лікувальних засобів, як синтетичних, так і фітотерапевтичних: місцеву, резорбтивну, пряму, непряму, головну (основну); побічну, зворотну, незворотну, вибіркову, рефлекторну.