Валеріана лікарська

Valeriana officinalis L.

Народні назви: маун аптечний, одолян, козлик, котяча трава, бісове ребро, ароматник.​

Родина валеріанові — Valerianaceae.​

 БІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА​

Валеріана лікарська - багаторічна трав'яна рослина з коротким, ​

товстим кореневищем, густо вкритим численними​ бурувато

жовтими коренями. Стебло пряме, ​циліндричне, борознисте,

всередині порожнє ​(дудчасте) заввишки 0,7 — 1,5 м, вгорі гілчасте. ​

Листки непарнопірчасті, розсічені, супротивні, ​при корені —

черешкові, верхні — сидячі. Квітки ​дрібні, блідо рожеві або

блідо фіолетові, пахучі, ​зібрані зонтиками на верхівках стебел й

бічних гілок. ​

Плід — дрібна, довгасто-яйцевидна сім'янка.​

Цвіте у червні—липні.​

Росте на будь-яких грунтах у різних районах, але переважно у

вологих місцях, на лісових галявинах, у чагарниках, на берегах, понад ріками, на болотяних луках, в ярах, поблизу боліт, на схилах гір і в горах, на субальпійських луках.​

Для виготовлення ліків використовують кореневища разом з коренями.​

Запах валеріани гострий, своєрідний, ароматний. Смак пряний, гірко-солодкий.​

ЗБІР СИРОВИНИ​

Збирають кореневища разом з коренями восени (вересень—жовтень), після цвітіння, коли стебла побуріли і засохли, а підземна частина — товсті, м'ясисті корені — містять найбільше лікувальних речовин. На Кавказі валеріана відцвітає дуже рано і тому збирати її починають у липні.​

Викопані кореневища разом з коренями старанно очищають від землі, миють у воді (у кошиках), підв'ялюють 1—2 дні на повітрі, а потім сушать у затінку, у теплому приміщенні, на горищі, на печі або у сушарках при температурі 35° С (не вищій 40° С). Свіже кореневище біле, майже без запаху, під час сушіння темніє, набуває темно бурого забарвлення та характерного запаху.​

ХІМІЧНИЙ СКЛАД​

Кореневище валеріани містить ефірну валеріанову олію(1—     3%), дубильні речовини, смоли і алкалоїди (валерин і хатинін), крохмаль, цукор, кислоти (яблучну, мурашину, оцтову і валеріанову). Ефірна олія валеріани складається з борнеолу та валеріанової кислоти і діє на організм заспокійливо, знижуючи збудливість центральної нервової системи.​

ЗАСТОСУВАННЯ​

Препарати валеріани часто призначають у ​

поєднанні з бромом та іншими заспокійливими ​

засобами. Експериментально на тваринах ​

встановлено посилення гальмівних процесів ​

у головному мозку при введенні в організм ​

настоїв валеріани.​

Застосовують:

1) як заспокійливе при безсонні ​і неврозах

серцево – судинної системи ;​

2)     при спазмах гладком'язових органів, ​частих

головних болях;​

Препарати валеріани не спричиняють ​

ніяких ускладнень.​