Аніс звичайний​

Anisum vulqaris. Gaertn.​

Народні назви: ганус, ганиж.​

Родина зонтичних — Umbelliferae.​

 ​

        БІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА​

  Аніс звичайний - однорічна трав'яна рослина. Стебло пряме,

гілчасте,  ​​заввишки 30—50 см, кругле, трав'яне, покрите

коротким​ пушком.

Листки: нижні — суцільні з довгим черешком і ​з

чималими зубцями по краях; зсередини — трійчасті з​ довгим

черешком; верхні — три-, п'ятироздільні без черешка.​

Квітки дрібні, білі. Плоди яйцевидні, злегка сплюснута з ​боків

двосім'янка вкрита короткими волосинками. При ​достиганні

розпадається на два маленьких напівплоди​ зеленувато-сірого

кольору. Смак насіння — пряний, ​солодкуватий, запах-сильний,

ароматний.​

       ЗБІР СИРОВИНИ​

  Цвіте у червні—липні, плодоносить у серпні. ​Для

виготовлення ліків використовують насіння анісу. ​Збирати

починають до повного їх вистигання​ (з середини серпня).​

      ХІМІЧНИЙ СКЛАД​

  Плоди анісу звичайного містять ефірну анісову олію,​що

на 80—90% складається з анетолу. ​

      ЗАСТОСУВАННЯ​

 Сама ефірна олія зумовлює відхаркувальну і ​газогінну дію

анісу. Препарати анісу звичайного​ посилюють моторну і

секреторну діяльність ​шлунково-кишкового тракту.

Застосовують при ​кашлі як відхаркувальне і пом'якшувальне,  ​

як вітрогінне (при здутті кишечника) і жовчогінне.​